Марія Авдєєва, директор з досліджень Європейської експертної асоціації

У часи гуманітарних катастроф навіть непримиренні геополітичні супротивники допомагають один одному для того, щоб зберегти людські життя. Однак пандемія COVID-19 стала для Європи не тільки наймасштабнішою кризою після завершення Другої світової війни.

• Брюссель — дипломатичний маскарад
• Китай націлився на національні ринки ЄС
• Чого прагне Кремль? Скасування санкцій
• Італія стала тестовим плацдармом
• Добре, і що із цим робити?

А ще вона виявилась прикладом безпрецедентних дезінформаційних кампаній, спрямованих на досягнення цілком конкретних цілей. Деякі з цих цілей очевидні вже зараз, інші стануть зрозумілими в перспективі.

Брюссель — дипломатичний маскарад

Найбільше звинувачень у дезінформації з Брюсселя та Вашингтона звучить на адресу двох країн, які, дійсно, багато в чому стали використовувати схожі методи інформаційних операцій. То які ж завдання переслідують Москва і Пекін, відправляючи медичну допомогу до Італії? Чи різняться цілі Росії та Китаю в Італії, Сербії, країнах Східного партнерства? І яку позицію слід зайняти Україні, яка впродовж тривалого часу є основною мішенню для фейків «made in Russia».

Якщо вважати, що мотиви цих гравців залишилися незмінними — фрагментація ЄС, підрив європейської цілісності та ідеї спільної Європи, то методи і кроки для досягнення цілей помітно відрізняються.

Пандемія вже зараз формує геополітичне майбутнє Європи. Брюссель не зміг швидко продемонструвати внутрішню згуртованість ЄС перед обличчям нової загрози і, хоча потім країни-члени продемонстрували загальноєвропейську солідарність, утраченим моментом скористалася Росія. Крім того, внаслідок упровадження безпрецедентних карантинних заходів, у деяких країнах посилилися популістські та націоналістичні течії. Тут першим тривожним дзвоником для Брюсселя стала Угорщина, ситуацію в якій назвали «коронавірусним переворотом».

Одночасна із цим інформаційна атака з боку Росії на основні інститути ЄС стала для Брюсселя, зануреного у внутрішні суперечності, справжнім холодним душем. Розділена, ослаблена Європа — стратегічний пріоритет для Кремля, адже зі слабким суперником розмовляти завжди простіше. Кінцева ж мета Москви — припинення економічних санкцій із подальшим відкриттям європейської ліквідності для російського бізнесу.

Скасування санкцій, якого так прагне Росія, дасть їй можливість не тільки розв’язати власні економічні питання, а й заморозити ситуацію в Україні, привівши її до бажаного для Кремля Придністровського сценарію. Проте відразу зазначимо, що наразі ймовірність зняття санкцій мінімальна.

Синхронно з діями Росії Пекін просуває власні економічні інтереси в окремих державах-членах ЄС та отримує доступ до нових сегментів національних ринків, щоб розширити обсяг торгівлі та повернути позиції на ринку ЄС. Дії Пекіна вже отримали назву «mask diplomacy», коли під виглядом надання допомоги Китай проводить пропагандистську кампанію, намагаючись виправити імідж країни, яка стала джерелом світової пандемії.

Росія взяла на озброєння механізми медичної дипломатії трохи пізніше, що не завадило їй почати їх енергійно використовувати, поєднуючи з перевіреними часом активними заходами в інформаційній сфері. До цього основним інструментом Москви була гуманітарна допомога, яку Росія широко використовувала для підтримки сепаратизму на пострадянському просторі й окупованих територіях України.

Крім перелічених, дії Росії та Китаю в країнах ЄС мають також на меті поліпшення іміджу серед європейців, використання так званої «м’якої сили». Китай наповнює європейські країни мільйонами масок для обличчя, тест-наборами та іншою допомогою, намагаючись створити образ героя у битві проти коронавірусу. Росія, своєю чергою, влаштовує шоу з поставок допомоги до Італії, вивішуючи на військових «КамАЗах» триколори і наліпки «З Росії з любов’ю». Втім, європейські експерти попереджають, що за цими масками героїв ховаються зовсім інші образи.

Китай націлився на національні ринки ЄС

До початку пандемії найбільшим торговельним партнером Китаю був Євросоюз. Тому зараз Пекіну життєво необхідно повернути колишню присутність на європейському ринку, щоб оживити власну економіку, паралізовану пандемією.

Перший результат медичної дипломатії Китаю вже помітний — це приєднання Італії до ініціативи «Один пояс — один шлях», яка з 2017 року є пріоритетом для Пекіна. Інші держави ЄС, такі як Греція, країни-кандидати із Західних Балкан, також були успішно включені до цього проєкту.

Збільшення китайської присутності на ринку ЄС охоплює різні сфери. Так, Пекін не приховує власної зацікавленості у відкритті європейських ринків для розробників технологій 5G. Тому одночасно з медичною дипломатією Китай інтенсивно просуває інтереси власних IT-компаній, зокрема Huawei.

Крім того, Пекін активно створює торговельні можливості для китайської медичної промисловості. Президент Китаю Сі Цзіньпін каже, що пріоритетом для його країни є не тільки відновлення колишніх виробничих потужностей, а й їх розширення. І хоча якість китайської продукції викликала нарікання в Іспанії, Нідерландах та Чехії, а її частина була повернута як непридатна до використання, частка китайських постачань усе ж постійно збільшується.

Чого прагне Кремль? Скасування санкцій

Для Кремля питанням виживання є зняття санкцій. Російська економіка переживає кризовий період через падіння цін на нафту, у той час як COVID-19 уповільнює російську промисловість і споживання на міжнародних ринках. Тому скасування санкцій дало б змогу російським компаніям безперешкодно отримувати позики і працювати на Заході без субсидування з боку держави. Наразі ж під ударом перебувають одночасно і економіка РФ, і збереження режиму Володимира Путіна.

Для скасування санкцій Росія спробувала використати механізми ООН, посилаючись на те, що обмежувальні заходи нібито перешкоджають боротьбі з пандемією. Проте безперечним досягненням української дипломатії стало ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН ініціативи про «глобальну солідарність», яку запропонував Київ спільно із шістьма іншими державами. Україна провела успішну комунікаційну кампанію, демонструючи спробу Росії використати кризу з COVID-19 для того, щоб уникнути міжнародної юридичної відповідальності.

Посол України в ООН Сергій Кислиця заявив, що скасування санкцій може статися тільки за умов, якщо Росія відмовиться від порушень міжнародного права, у тому числі від агресії, окупації та порушення прав людини.

Італія стала тестовим плацдармом

Дії Росії в Італії також мали спірну результативність, викликавши низку скандалів. Причиною стала поставка під егідою Міноборони РФ медичного обладнання, 80% якого, за інформацією видання La Stampa, були практично непридатними, що викликало звинувачення Росії у шпіонажі під прикриттям надання допомоги. Сумніви в необхідності постачання цього обладнання підкріплені тим, що Італія, як країна-член НАТО, й сама володіє подібними ресурсами, причому ліпшої якості. Аналіз особового складу, техніки й дій російського контингенту, направленого Кремлем в Італію для боротьби з коронавірусом, вказує на невідповідність задекларованій меті його перебування. Ці та інші факти присутності російських військових медиків викликали обговорення того, що підрозділи, розгорнуті Росією в Італії на невизначений термін, крім дезінфекції, займаються збором даних та виконують інші завдання, не пов’язані з медичною допомогою.

Операція Москви в Італії має дві основні мети. Перша спрямована на те, щоб відвернути увагу російської громадськості від кризи всередині країни, включаючи стрімке поширення COVID-19 (11 квітня в Росії зареєстровано понад 1 667 нових випадків; загалом — 13 548 випадків). Друга мета — всебічне висвітлення у ЗМІ російської присутності в Італії, щоб переконати осіб, відповідальних за ухвалення рішень у Римі, на знак подяки лобіювати скасування економічних санкцій, продовжених до 31 липня 2020 року.

Обох цілей Москва намагається досягти на тлі збільшення інтенсивності російської дезінформації, для того щоб зруйнувати європейську згуртованість, посилити розгубленість, паніку та страх у Європі. Однак робота російської «дезінформаційної машини» привернула серйозну увагу в ЄС. Минулого тижня Петер Стано, речник із закордонних справ і політики безпеки Європейської служби зовнішніх зв’язків, заявив, що санкції, спрямовані проти російських компаній і осіб, пов’язані з незаконною анексією Криму і Севастополя, а отже, ці санкції застосовані через дії, які підривають суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України.

Добре, і що з цим робити?

Таким чином, і Росія, і Китай використовують ситуацію, що склалася, аби просувати власні інтереси, намагаючись удосконалити методи медичної дипломатії та доповнити її інформаційними маніпуляціями і відвертими фейками. Втім, мета Китаю щодо отримання торговельних преференцій докорінно відрізняється від бажання Кремля скасувати західні санкції.

При цьому Китай, порівняно з Росією, має більші перспективи отримати економічний зиск із кризи, спричиненої COVID-19. Втім бажання буває спільним: наприклад, абсолютно однакове прагнення і Китаю, і Росії використати внутрішні розбіжності в ЄС у власних інтересах. А якщо вдасться — докупи спровокувати нові джерела напруги, які в майбутньому допоможуть закріпити вже завойовані позиції.

Хто там понад усе боявся часу великих перемін? Ми перебуваємо в епіцентрі цілої епохи. Пару років тому розмірковуючи над доцільністю зміни геополітичної карти, по факту ми опинилися перед її руїнами. Старі й звичні образи, анклави й альянси занепали у класичному, хоча й не юридичному розумінні цього слова. І тепер, хочеш не хочеш, ми стаємо свідками найбільшої кризи з моменту заснування ЄС.

Що повинна зробити Європа? Вона саме повинна, ні, навіть зобов’язана об’єднати зусилля. Аби довести, що пропаганда подавала її слабкості в найбільш вигідному для себе світлі, а не називала речі своїми іменами. І щоб зберегти єдність і демократичні інститути. Адже кожна наступна помилка буде транслюватися, немов фінал НФЛ, а будь-яка перемога, крім найбільшої — замовчуватися. Тому поразки для ЄС — радше як смерть, а ось звитяги потрібні лише наймасштабніші. Для дрібниць не залишилося часу.

І поруч із цим «веселощами» тихо стоїть Україна. Нашій знекровленій країні необхідно і далі відстоювати власні інтереси, використовуючи всі доступні канали комунікації. Хоча б для того, щоб російська загроза не ховалася під маскою боротьби із COVID-19. Більшого в даний момент ніхто й не зажадає.

Джерела

• https://foreignpolicy.com/
• https://www.defenseone.com/
• https://www.ipn.md/en
• https://www.lastampa.it/
• https://www.macleans.ca/
• https://www.dailymail.co.uk/

Ця стаття є частиную серії публікацій проекту Хроніки #інфодемії Європейської експертної асоціації
13 квітня 2020 року