Дарія Сингаєвська, спеціально для Європейської експертної асоціації

Питання про те, чи Північний Потік-2 лобіюють через геополітичні інтереси чи економічні вигоди вже давно не стоїть. Окрім історичної схильності Росії до енергетичних війн, досить і статистичної інформації, що Німеччина не потребує тих обсягів газу, які мала б поставляти труба «русского мира». Так, загальний кубометраж двох газопроводів склав би щонайменше 110 млрд щорічно, в той час як потреби офіційного Берліна становлять 90 млрд – 40% імпорт з Росії, інше – з Норвегії та Нідерландів.

Справа в тім, що на території Європейського Союзу діє Третій Енергопакет, до стандартів якого, між іншим, прагне й Україна шляхом анбандлінгу. Його мета – створити конкурентне середовище, інструментом досягнення цієї мети є роз’єднання функцій постачальника та власника. «Газпром», тим часом, виконує одночасно дві ролі. Отож, німецький регулятор відмовив у виведенні проекту з-під вимог Газової Директиви ЄС.

Тут у Росії є два виходи. Диверсифікація або втрата 10 млрд євро витрачених на проект готовністю у 93%. Перша альтернатива знищує монополію кланового капіталіста під збірною назвою «Газпром», друга – нездійсненна. Лише джерела «Газпрому», на фактичному та законодавчому рівнях, можуть здійснювати трансферт газу. Початково, Росія мала надію на те, що «пройде між крапельками» Директиви, яка не охоплювала морське дно як простір для транзиту газу. І хоча Єврокомісія ще з 2017 року виступала за поправку законодавства, Німеччина всупереч європейським цінностям довгий час давала зелене світло прокладанню газопроводу. Однак у квітні 2019 року обмеження були накладені. 10 січня 2020 року компанія вирішила вирушити у минуле та подала заявку на звільнення від вимог оновленої Директиви, аргументуючи це тим, що проект слід трактувати як фінансово завершений ще у 2019 році. Однак Федеральне мережеве агентство ФРН вирішило інакше: ««Північний потік-2» в світлі незавершеності реалізації не виконує умови Закону про енергетичне господарство ФРН для звільнення від правил», а отже «про економічно-функціональне розуміння (завершення проекту – ред.) не може бути й мови».

«Північний потік-2», вочевидь, стає для РФ чемоданом без ручки.