Документальна стрічка “Цхінвалі 1920”

06/12/2020

У липні 2019 року Путін черговий раз намагався сфальсифікувати історію, заявивши, що у 1919-1920 роках у Цхінвалі стався геноцид осетинського народу грузинськими військами. З вересня 2019 року в російській Держдумі діє робоча група з вивчення цього питання.

Що ж насправді сталося рівно 100 років тому у Грузії? Хто і чому хоче сфальсифікувати історичні факти, зобразити провокацію більшовиків та придушення їх повстання як геноцид і нашкодити іміджу сучасної Грузії? На скільки відповідають заяви Кремля історичній правді?

У документальному фільмі “Цхінвалі 1920”, створеному Грузинським інститутом політики безпеки (GISP), історик Дімітрі Сілакадзе дає відповіді на ці питання, ґрунтуючись на документальних матеріалах та аналізі перевірених історичних подій. Експерт наголошує на важливості встановлення історичної істини для унеможливлення маніпуляції та фальсифікації історії з метою пропаганди.

Сілакадзе вдалося з’ясувати, що демографічна динамка осетинського народу у 1917-1926 роках (приріст населення склав 18,5%) була більшою, ніж аналогічні показники для самої Грузії (12,9%). Цей факт прямо вказує на безпідставність кремлівських заяв про геноцид осетин з боку Грузії.

Відслідкувавши реальну історію більшовистських повстань у Цхінвалі, Сілакадзе демонструє, що після подій 1920 року у Грузії продовжували проживати близько 75 000 осетин, які не зазнавали жодних переслідувань з боку грузин.

У результаті дослідження, можливо впевнено стверджувати, що взаємні втрати грузинського та осетинського народів у 1918-1920 роках були викликані діями більшовиків. Кремль породжував сепаратизм в Осетії для протидії формуванню незалежної грузинської держави і для наступної окупації Грузії. Саме на російських більшовиках лежить відповідальність за втрати народонаселення грузин та осетин.

“Історія давно включена Росією до своєї так званої політики “м’якої сили”, яку вона широко й активно застосовує на пострадянському просторі, так званому “близькому зарубіжжі”. Що передбачає політика “м’якої сили”? Вона передбачає фальсифікацію історії та спроби формування колективної пам’яті своїх громадян, в якій грузини будуть названі ворогами, а до Грузії плекатиметься ненависть”, – Отар Джанелідзе, кандидат історичних наук.

“Ми намагалися представити цю історичну проблему якомога об’єктивніше, а не висвітлювати її з націоналістичних позицій, і я можу сміливо сказати, що всі слова, сказані в цьому фільмі, підтверджені відповідними документами, архівними матеріалами. Кінцевий продукт має дуже високу якість і є досить потужною і гідною відповіддю на російську пропаганду”, – вважає Давид Брагвадзе, засновник GISP.

Стрічка вийшла грузинською мовою, з англійськими та російськими субтитрами.

Версія з англійськими субтитрами на Youtube – тут

Версія з російськими субтитрами на Youtube – тут