І знову український слід

18/08/2020

Віталій Ткаченко, експерт Європейської експертної асоціації

Серпень цього року видався спекотним у інформаційному просторі пострадянських країн. Увага європейської спільноти вже третій тиждень прикута до подій у Республіці Білорусь, пов’язаних з черговими виборами президента цієї країни. Справедливим буде сказати, що в цілому ситуація там з кожним днем стає все більше напруженою та непередбачуваною. Вагомим фактором, який визначає позицію та дії влади Білорусі, є зовнішній вплив з боку керівництва Російської Федерації. І це виглядає дуже логічним, оскільки  Білорусь для Росії є військово-стратегічним партнером, втрачати якого наш північний сусід не планує.

Незважаючи на те, що у Білорусі події мають внутрішній характер, російські медіа-ресурси намагаються вплутати в них Україну та виставити її у негативному ракурсі перед міжнародною спільнотою.

29 липня Комітет державної безпеки Білорусі заявив про затримання 33 громадян РФ та України, більшість з яких є бійцями приватної військової компанії “Вагнер”. Було також повідомлено, що частина затриманих приймала участь у бойових діях на Донбасі на боці так званих “ДНР” і “ЛНР”. 30 липня у своєму публічному зверненні Олександр Лукашенко розповів про те, що зазначені особи нібито мали намір приймати участь у дестабілізації ситуації на території республіки.

Ілюстрація: Deutsche Welle

Протягом тижня, починаючи з 30 липня, в ефірі ток-шоу “Вечер с Владимиром Соловьевым” на телеканалі “Росія-1” запрошені російські та українські політологи й журналісти обговорювали цю новину у дивному ракурсі. Нібито Білорусь є частиною звичного та традиційного маршруту для найманців російських приватних військових компаній на їх шляху до інших країн світу. При цьому офіційна російська сторона заявляла своє нерозуміння мотивів цього затримання й не висувала жодної версії на своє виправдання.

Однак медійна ситуація з зазначеного приводу стала стрімко змінюватися.  Все почалось з публікації у виданні “Комсомольская правда” від 6 серпня статті відомого російського журналіста Олександра Коца, якому 2014 році СБУ заборонила в’їзд на територію України терміном на 5 років.

У ході свого розслідування Коц нібито встановив, що українські спецслужби створили фейковий проєкт, в який втягнули 180 громадян Росії, у тому числі “ветеранів війни на Донбасі”. За його словами, 33 найманці приватної військової кампанії, затримані у Білорусі, як разі і були першою групою цих російських громадян. У своїй статі автор ґрунтувався на джерелах серед представників російських спецслужб. 7 серпня ідентична інформація з посиланням на статтю Коца з’явилась практично на всіх російських медіа і Інтернет ресурсах під назвами “Арест россиян из ЧВК Вагнера в Минске оказался провокацией спецслужб Украины” та “Жертвы операции спецслужб Украины.” Цю версію розповсюдили телеканали “Россия-1”, “Россия-24“, “Радио “Комсомольская правда”, lenta.ru, news.rambler.ru , interfax.ru, ria.ru, www.bfm.ru, tass.ru, tochka.press, vz.ru та інші. А 7 серпня у програмі “60 минут” на “Россия-1” та 9 серпня у ток-шоу “Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым” версія Коца дискутувалась як єдино можлива.

Зауважимо, що офіційні представники РФ, наприклад, Марія Захарова, лише 7 серпня заявили, що затримання “вагнерівців” було спровоковано третьою стороною – при цьому не зазначивши якою самою. Тобто, дивним виглядає той факт, що в офіційних російських медіа та Інтернет ресурсах інформація, викладена Коцем, спецкором видання “Комсомольская правда”, з’являється раніше її офіційного оголошення російською владою. Але, вочевидь, ця версія вигідна насамперед російській владі, інакше вона стільки часу не обговорювалася б у контрольованих Кремлем ЗМІ.

Також зазначена інформація була поширена 7 серпня на всіх Telegram каналах російських інформаційних агенцій та громадських діячів, які традиційно висвітлюють події в України у негативному контексті. Якщо проаналізувати зміст повідомлень цих Telegram каналів, то більшість із них формують у своїх підписників впевненість, що висновки Коца є беззаперечною істиною. А деякі канали доповнюють цю версію. Наприклад, канал WarGonzo, який активно читають мешканці Криму та непідконтрольної частини Донбасу, ставить питання про те, чи Лукашенко був обізнаний про провокацію українських спецслужб, чи вони використали його “у темну”.

Потрібно також сказати, що зазначена версія була ретрансльована у українському інформаційному просторі. У своїй публікації видання “Страна.Ua” розглянуло серед інших й версію Коца. Справедливим буде відмітити, що видання викладає цю версію не від свого імені, а як запропоновану саме автором публікації у “Комсомольській правді”. У цьому ж контексті була опублікована стаття у електронному виданні vesti.ua.

8 серпня у прямому ефірі телеканалу “ЗІК” у режимі онлайн зв’язку на  версію Коца натякнув й український політолог Михайло Погребинський, зробивши акцент на можливу причетність ЦРУ до цієї операції українських спецслужб. Такої ж думки дотримується український політолог Володимир Корнілов, який на теперішній час постійно проживає на території РФ. Разом з російським журналістом Кирилом Вишинським він вважає, що цю операцію провело СБУ за участю американських спецслужб, можливо, без відома Президента Володимира Зеленського.

Цікаво також, що російські медіа маніпулюють іменами відомих українських блогерів із неоднозначною репутацією. Так, у російському інформаційному просторі 10 серпня була поширена стаття під назвою “Шарий: Организовать провокацию СБУ против россиян в Белоруссии помогло еще одно государство”. Якщо оцінити текст цієї статті, то вочевидь, що її назва не відповідає  її змісту. Висловивши повагу до Коца, український блогер чітко визначає, що у цьому розслідуванні бракує фактів та є посилання на людей, які мало що можуть підтвердити. Крім того, у відомого проросійського українського політолога Олександра Іщенка достовірність версії  Коца також викликає сумнів.

16 серпня на російському телеканалі “Первый канал» з’явилось інтерв’ю із деякими затриманими у Білорусі “вагнерівцями”, яких Мінськ напередодні повернув Москві. Найманці заперечили свою причетність до приватних військових компаній та тепер вже впевнено наполягали на даних, викладених у версії Коца. І тут виникає питання: а чому ці свідчення не були надані адвокатами затриманих або представниками дипломатичного корпусу РФ, доки найманці перебували у Білорусі і плутались у показаннях, чи то вони їхали охороняти нафтові об’єкти, чи то милуватися шпилями Ая-Софії?

Цілком зрозуміло, що версія Коца про нібито провокацію українських спецслужб є черговою інформаційною операцією в інформаційній війні, яку веде Російська Федерація проти України. Операцією, яка, на жаль, досягає свого результату в інформаційному просторі як України, так й інших країн пострадянського простору.

Основними цілями цієї дезінформації є наступні:

1. Загострення відносин між Україною та владою республіки Білорусь;

2. Доведення наративу про те, що влада України хоче посварити білоруські владу та громадськість з Росією;

3. Формування у суспільствах країн пострадянського простору думки про втручання України у вибори у сусідній державі;

4. Створення негативного іміджу України на міжнародній арені;

5. Дискредитація державної влади України. Особливо посиланням на те, що український Президент не знає про міжнародні операції, які здійснюють українські спецслужби;

6. Зменшення рівня довіри серед громадян України до чинної влади;

7. Формування думки про зовнішню керованість України шляхом посилання на можливу координацію ЦРУ операцій, здійснюваних СБУ.

До речі, потрібно сказати, що тема українського сліду у білоруських подіях у липні–серпні цього року часто ставала топ новиною у російських пропагандистських ЗМІ та їх ретрансляторів в українському інформаційному просторі. Сюди слід віднести дезінформацію про “підготовку Україною  майдану у Білорусі”, про нібито участь в акціях протесту “українських бойовиків”, а тепер − ще й проведення спецслужбами України фантастичних міжнародних спецоперацій.

Тема нібито українського сліду у подіях в Білорусі буде й надалі присутня в інформаційному просторі Росії. Тому українські політики та громадські діячі мають бути обережними у публічних оцінках ситуації у Білорусі. Наприклад, громадський діяч Андрій Пальчевський в ефірі концептуально-політичного ток-шоу #KARASsment на каналі Politeka online висловив свою думку про те, що основна маса українців, як не парадоксально, підтримує Лукашенка. Є незрозумілим походження даних, озвучених Пальчевським, але вони точно є неоднозначними. Викликає глибокий сумнів, що після кадрів з жорстким побиттям білоруськими силовиками мирних протестувальників українські громадяни підтримуватимуть владу, яка вдалася до цього. З іншого боку, після таких слів у білорусів, які приймають участь у мирних акціях протесту, може сформуватися хибна думка про повну підтримку громадянами України Лукашенка. Можливо, український громадський діяч мав на увазі інший контекст, але подібні висловлювання можуть легко підхопити російські пропагандисти.

Останні записи

info@uaeuxperts.org

Stock footage provided by Videvo, downloaded from www.videvo.net