18/06/2020

Дезінформаційні операції Кремля становлять пряму загрозу для демократій, як для таких, що формуються, так і для усталених. Вони спрямовані на підрив стабільності наших суспільств і маніпулювання нашими поглядами і вибором. Стратегічна мета цих кампаній – послабити і дестабілізувати держави, на які спрямовано деструктивний вплив. У більшості випадків ці операції реалізуються за стандартними сценаріями.

1. Тактика інформаційних операцій
2. Практика реалізації у країнах Східного партнерства
3. Механізми протидії
4. Висновки

ТАКТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ

Як тоталітарна держава, Росія завжди ретельно підходила до планування і проведення кампаній по інформаційному впливу і дезінформації щодо країн-сусідів. Їх тактика відточувалася ще радянськими спецслужбами. The New York Times у матеріалі «Сім заповідей дезінформації» виділяє наступні етапи.

Правило 1. Знайдіть слабкі місця

Шукайте слабкі місця в суспільстві, на яке хочете вплинути, будь-які соціальні відмінності, які можете використовувати – економічні, регіональні, мовні. Шукайте способи підкреслити і посилити ці відмінності, змусивши людей втратити довіру один до одного.

Правило 2. Велика брехня

Створіть велику, відверту брехню. Щось настільки обурливе, щоб ніхто не міг повірити, що це взагалі може бути вигадкою.

Правило 3. Дещиця правди

Додайте в цю брехню крихту правди. Пропаганда найбільш ефективна, коли в ній є частка правди, тоді дезінформація сприймається в цілому.

Правило 4. Приховайте свою участь

Сховайте свою участь, вигадайте інше джерело. Коли люди почнуть шукати першоджерело, переконайтеся, що вони ніколи не усвідомлять, що за цим стоїте ви.

Правило 5. Корисний ідіот

Знайдіть корисних ідіотів, людей, які сприймуть ваше повідомлення і поширять його у вашій цільовій групі.

Правило 6. Заперечуйте все

Якщо ваші дії спробують викрити, заперечуйте все, навіть якщо правда очевидна. Це добре працює, тому що у нас коротка концентрація уваги, тому заперечення дає достатньо часу до настання наступного циклу новин.

Правило 7. Довга гра

Будьте готові грати в довгу гру і вкладати ресурси в те, що принесе плоди лише через довгий час.

Тепер, знаючи, як створюється інформаційна операція, ми можемо краще зрозуміти, як вона втілюється.

ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ В КРАЇНАХ СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА

Інструменти, техніки і методи, які використовуються Кремлем із часом ставали все більш гнучкими, винахідливими, націленими на конкретні соціальні групи.

Видима зміна в підході Росії до інформаційних операцій відбулася у 2008 році, після вторгнення у Грузію, коли Кремль усвідомив, що не забезпечив медіа супроводу своєї агресії. З тих пір Росія зайнялася активною розробкою стратегії гібридної війни. Можливість продемонструвати нові методи випала Кремлю у 2014 році під час незаконної окупації Криму. З того часу дезінформація, спрямована на інші країни, стала основним зовнішньополітичним інструментом Кремля.

Тепер сам термін «інформаційні операції» часто асоціюється саме з діяльністю Росії. Москва вважає країни Східного партнерства зоною свого пріоритетного впливу. Для посилення цього впливу на найближчих сусідів Кремль застосовує не «м’яку силу», а віддає перевагу шантажу – політичний тиск, економічна блокаду, гібридна дезінформація і пряма військова інтервенція, як це сталося в Україні. І звичайно ж під прицілом Росії знаходяться інші країни Східного партнерства – насамперед Білорусь, Молдова і Грузія. При цьому як в Україні, так і в Білорусі активно використовується російський капітал для отримання контролю над регіональними та загальнонаціональними ЗМІ.

Це призвело до того, що завдяки стратегії гібридної агресії Росія стала основним джерелом поширення дезінформації. При цьому, чим ближче інші країни знаходяться до кордонів Російської Федерації, тим гостріше вони відчувають загрозу, що йде від Кремля, і необхідність у співробітництві для вироблення механізмів протидії.

Характерними рисами інформаційних операцій Росії в регіоні є хаотизація інформаційного простору, дискредитація правдивих повідомлень з використанням великої кількості різноманітних каналів, через які доноситься або напівправда, або відверта брехня. При цьому російською пропагандою використовується безліч джерел, багаторазове повторення і різноманітна аргументація.

Сучасна російська пропаганда оперативна, неперервна і циклічна, вона швидко реагує на поточні події. В силу того, що російські ЗМІ не прагнуть висвітлювати об’єктивну реальність, їм не потрібен час для перевірки фактів і підтвердження думок – вони поширюють свою інтерпретацію подій і фейкові новини. 

Одночасно, саме ті фактори, що роблять подібну модель пропаганди ефективної, ускладнюють вироблення механізмів протидії.  Великий обсяг наративів і використання безлічі каналів для їх трансляції забезпечують стійкість всієї російської пропагандистської системи, якщо вдається дискредитувати і заблокувати її окремі елементи. Крім того, фабрикація фактів займає набагато менше часу, ніж їх перевірка.

Дуже часто російські інформаційні операції супроводжуються демонстрацією військової сили і мають стратегію ескалаційного домінування (масштабні військові навчання, провокаційні дії на кордоні, наступальні кібероперації, спеціальні диверсійні і розвідувальні операції. Їх мета – підвищити напругу до такого рівня, щоб змусити країни піти на переговори і, можливо, поступки Росії.

МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ

Хоча основу інформаційних операцій Російської Федерації становить обмежений набір методів та інструментів, Кремль проявляє високу варіативність їх застосування.

Таким чином, протидія окремим їх елементам і проявів має обмежену перспективу. Проблема насамперед полягає у тому, що ми найчастіше намагаємося діяти реактивно і реагуємо постфактумно. Деконструкція дезінформації безумовно має вкрай важливе значення для розуміння механізмів роботи російської машини пропаганди. Однак нам необхідно більше звертатися до проактивних дій і співпраці у протидії інформаційній агресії.

З того моменту, як Росія перейшла до активної фази проведення інформаційних операцій задля досягнення зовнішньополітичних цілей, експертне співтовариство, державні структури, міжнародні організації та бізнес намагаються знайти дієві механізми для їх нейтралізації.

Зокрема, активно розвиваються системи моніторингу інформаційних атак для постійного збору та документування випадків прокремлівської дезінформації.

Держави визнають, що ЗМІ та сама інформація є стратегічними національними активами. Зазіхання на ці активи повинні нести за собою відповідальність. Крім того, доцільно розглянути питання про застосування скоординованих санкцій проти іноземних посадових осіб, які очолюють державні органи, що ведуть інформаційну війну.

Також позитивно зарекомендувала себе практика, коли громадські організації самостійно або за підтримки держави виявляють фейкові новини та пропагандистські наративи, випрацьовуючи конкретні методи їх викриття.

На додаток до наведених вище доцільно посилювати і інші захисні механізми щодо попередження дезінформації.

Перспективним напрямком є підвищення медіаграмотності. Добре поінформоване суспільство, ЗМІ та державні органи дозволяють забезпечити більшу стійкість від іноземних кампаній по дезінформації.

Ініціативи, спрямовані на підвищення медіаграмотності, критичного мислення повинні пояснювати механізми інформаційної війни, методи протидії, що розробляються, цілі, завдання та загрозу російського інформаційного впливу.

З цією метою необхідно проводити цілеспрямовані кампанії для підвищення обізнаності про негативні наслідки дезінформації, освітні заходи, спрямовані, зокрема, на захист цілісності виборчого процесу.

Для ефективної протидії необхідні також спільні зусилля держави і громадянського суспільства, засновані на взаємній довірі. Саме руйнування довіри і є одним з напрямків кремлівської пропаганди.

Для цього необхідно виробляти стійкість перед дезінформацією – з метою протистояти зовнішньому тиску і фальсифікаціям. Це означає, що держави повинні безперервно адаптуватися до нової ситуації за допомогою законодавчих змін, запускати урядові програми підвищення інформаційної грамотності з самого юного віку, підтримувати організації громадянського суспільства, які працюють над викриттями дезінформації, зміцнювати національні медіаринки.

Необхідно також покращувати комунікації між владою і суспільством , що дозволить зробити всі перераховані механізми на порядок більш ефективними.

Ще одним ефективним механізмом протидії є викриття інформаційних операцій.

Джозеф Най стверджує, що найкращим захистом проти використання авторитарними режимами «гострої сили» є викриття та оприлюднення подібних спроб.

У зв’язку з цим доцільно провести розбір і опис  методів впливу, що використовуються Росією, а також розробити базові сценарії протидії їм. Це спростить їх виявлення за часів політичної нестабільності, особливо у період виборів.

Починаючи з 2014 року шістнадцять виборчих процесів в Європі зазнали впливу дезінформаційних кампаній, які проводились групами, що підтримувались Кремлем.

В таких умовах доцільно переймати напрацювання щодо виявлення та протидії російській дезінформації, вивчати тактики дій Кремля, особливо для країн, де Росія використовує аналогічні механізми.

Наприклад, і для Білорусі, і для України, де Кремль експлуатує фактори схожості мов, наявність прикордонних територій, спільність історичних моментів, інформаційна агресія становить постійну загрозу. З метою мінімізації гібридного російського впливу на медійну сферу цих країн, доцільно створювати власну експертний альтернативний порядок денний.

Важливо робити подальші кроки щодо зменшення ресурсного потенціалу Кремля у інформаційному полі країн Східного партнерства.

Слід зазначити, що ЄС віддає перевагу ненормативним ініціативам і саморегулюванню.  Основними трендами боротьби на рівні загальноєвропейських інститутів є:

• оцінка масштабів поширення проблеми і можливий вплив на виборчу систему і вибори;
• активізація зусиль приватного сектору;
• налагодження комунікацій між інститутами ЄС та національними урядами, а також координація між державами-членами безпосередньо;
• підвищення громадської і медійної стійкості до фейкових новин.

Хорошим прикладом є робота європейської мережі електорального співробітництва, яка об’єднує національні виборчі органи, регуляторів аудіовізуальних ЗМІ, шість органів кібербезпеки і захисту даних, а також відповідні експертні групи, наприклад, з розвитку медіаграмотності.

Як пише Даніель Барта із Центру Євроатлантичної інтеграції та Демократії, – хоча це звучить очевидно, але не так багато зусиль було зроблено, щоб організувати базове співробітництво в більшості зазначених країн регіону.

ВИСНОВКИ

Останні шість років гібридного протистояння Росія активно удосконалює тактику своїх дій, хоча її стратегія, спрямована на провокування і посилення суперечностей в інших країнах, залишається незмінною. Кремль завжди гнучко використовував методи дезінформації, і продовжує їх розвивати, взявши на озброєння сучасні технології поширення інформації. Однак чітке розуміння цілей агресора, вміння передбачити напрямок інформаційних атак Россі, використання накопиченого позитивного досвіду в кінцевому підсумку дозволять побудувати ефективну систему протидії гібридної агресії.

Джерело Reform.by

Переклад: Західний інформаційний фронт

Ця стаття опублікована в рамках проекту  «Грамотність в Інтернеті для редакторів та адміністраторів публічних сторінок в соціальних мережах», керованого  iSANS  і підтримуваного грантом  Міжнародного Вишеградського Фонду .