Російська Федерація постійно посилює свою військову присутність і гібридний тиск на сусідні європейські держави. Польща та Україна не є винятком. Росія вже анексувала Крим і розпочала гібридну війну на сході України. Навчання «Захід-21» були такою реальною загрозою та демонстрацією сили з боку РФ не лише для України, а й для Польщі, Литви та Латвії.

 

 

І Польща, і Україна є об’єктами російської гібридної агресії в інформаційному просторі. Кремль особливо роздратований тим, що Польща є головним партнером України в ЄС і системно дієво підтримує європейські прагнення України.

 

Російська модель пропаганди спрямована на спотворення взаємного сприйняття польського та українського суспільств, викривленого сприйняття державних відносин Польщі та України. Для цього використовуються наявні суперечності, які штучно роздмухуються, або створюються нові маніпулятивні інформаційні приводи.

 

Часто для просування до суспільного обговорення певної інформації використовуються маргінальні ЗМІ, що не є широко розповсюдженими, які не дотримуються загальної журналістської етики. Потім ця інформація розповсюджується через спеціально створені групи у соціальних мережах, в тому числі у Польщі, які адмініструються людьми, лояльно налаштованими до Кремля. Після цього така інформація поширюється через мережі ботів та фейкових акаунтів, що пишуть вигідні для Росії коментарі та дописи у соціальних мережах і месенджерах.

 

Російська маніпулятивна журналістика спрямована зокрема на переконання поляків у тому, що приплив емігрантів з України до Польщі спричинив безробіття та знизив рівень життя поляків. Мета таких інформаційних кампаній – створити враження, що присутність українських громадян у Польщі, їхня зайнятість негативно впливають на польське суспільство.

 

Для виправдання цих маніпулятивних тез прокремлівські медіа посилаються на розповіді про безробіття серед поляків, зменшення заробітку поляків, внаслідок виконання українцями роботи за меншу зарплату, ніж поляки. Один із способів – просування у ЗМІ та соціальних мережах негативних матеріалів – реальних фактів, або повністю сфальсифікованих – про негативні події, пов’язані з українськими громадянами в Польщі та Україні. Наприклад, повідомлення про злочини, бійки та схожі інциденти.

Загалом формується негативний імідж України, подаються неправдиві або викривлені відомості.

 

 

Те, що Росія розігрує питання польсько-українського конфлікту пам’яті, зосередженого на питанні Волинської трагедії, є модельним прикладом впровадження кремлівського методу «розділяй і володарюй». Саме тому інформаційні повідомлення містять матеріали, присвячені злочинам на Волині, здійснюють пропаганду фальшивої картини про націоналістів-радикалів в Україні, а також пропагують та поширюють іншу негативну інформацію, яка має впливати на сприйняття поляками України.

 

Як політика «Русского мира» впливає на життя в українсько–польському, білорусько-українському та польсько-білоруському прикордоннях?

 

Польща як і Україна, не визнала результати президентських виборів у Білорусі в серпні минулого року і закликала до перевиборів відповідно до демократичних стандартів. Олександр Лукашенко разом із негласними радниками з Москви відразу зліпили з Польщі основного ворога білоруської влади. Підігруючи Лукашенку в його спробах змістити акценти з протестів на уявні зовнішні загрози, Москва намагається закріпити проросійський вектор розвитку Білорусі.

 

У Білорусі російська пропаганда почала використовувати наративи за зразком української повістки : «Варшава прагне розпаду Білорусі, аби захопити собі частину її західних областей».

Таким чином був підкріплений основний вектор кремлівської пропаганди — Росія і дружні їй країни, серед яких Білорусь, оточені кільцем ворогів, з якими потрібно боротися. І один з основних таких ворогів – це Польща.

 

При чому основні бойові дії ведуться саме в інформаційному полі. Після того, як білоруська державна пропаганда майже повністю перейшла на кремлівські стандарти, подібне сприйняття і Польщі і України через державні ЗМІ намагаються нав’язати білорусам.

 

Водночас з обох боків українсько-польського кордону просувається інформації про нібито наявність територіальних претензій України щодо Польщі і навпаки. Метою цього є формування додаткових елементів напруги та стимулювання ворожнечі.

 

 

РФ давно вдається до практики інфільтрації своєї агентури в середовище біженців. Ці практики відпрацьовані ще за часів радянського КДБ. Зараз з розвитком сучасних технологій ці методи відповідним чином коригуються. Мета таких осіб може бути різною, від підбурювання до збору і розповсюдження інформації, їх важко виявляти і це має бути одним із завдань на сьогодні для спецслужб України і Польщі.

 

Потоки мігрантів на кордонах є формою гібридної агресії режиму Лукашенка проти ЄС і відбуваються за сприяння та підтримки з Кремля. Режим Лукашенка сотнями доставляє мігрантів з Іраку, Афганістану та інших країн до кордонів Євросоюзу. Він робить це в обмін на підтримку Кремля.

 

Створена режимом Лукашенка міграційна криза стає ще одним інструментом в гібридній війні Росії проти західних демократій. Дестабілізація східних кордонів, створення напруженості всередині держав-членів і між ними відповідають російської стратегії, спрямованої на ослаблення ЄС і НАТО.

 

З огляду на ситуацію в Афганістані, ще одним напрямком гібридних атак по Євросоюзу може стати збільшення наркотрафіку через територію Білорусі до Європи. Створення додаткової точки напруги між ЄС і Білоруссю вигідно перш за все Кремлю. Так Москва ще більше підсилює залежність Лукашенко від своєї підтримки і отримує додаткові важелі впливу на ЄС.

 

Україна є менш привабливою країною для мігрантів, оскільки все ж таки їх основною ціллю є країни ЄС. Наприклад, мігранти з Іраку платять посередникам близько 2400 євро за одну особу за те, щоби перетнути європейський кордон маршрутом Ірак-Стамбул-Мінськ-кордон із Польщею. При цьому вони розраховують на супровід до кордону з боку Білорусі.

 

Крім цього, криза в Афганістані, пов’язана з виводом американських військ може так само бути використаною Росією. Не виключено, що Москва буде сприяти переправленню потоків біженців через країни Середньої Азії на територію Білорусі за погодженням з нелегітимною білоруською владою з метою подальшого перенаправлення до країн ЄС задля дестабілізації їх внутрішньої ситуації.

 

 

Пандемія COVID-19 створила підґрунтя для початку нових та посилення існуючих кампаній з дезінформації у всьому світі. Росія з самого початку пандемії стала одним з основних джерел дезінформації щодо коронавірусу та вакцинації. Така дезінформація особливо небезпечна, оскільки породжує зневіру, віру у магічні рецепти та становить пряму небезпеку для життя і здоров’я людей.

 

Найнебезпечніші фейки спрямовані проти української влади, армії та системи охорони здоров’я. Такі вкиди мають на меті показати Україну державою-невдахою (failed state), посилювати панічні настрої та дестабілізувати ситуацію.

 

Паралельно Росія уже більше як рік постійно створює фейкову картину ризику нібито через «епідеміологічну загрозу» з боку України. Мова йде про те, що російські медіа намагаються створити помилкове враження, що громадяни України, які проживають у Польщі, становлять епідеміологічну загрозу. Сюди ж відноситься і поширення спотвореної інформації про незадовільну ситуацію із вакцинацією в Україні, масштаби зростання захворюваності, смертності тощо.

 

Окрім цього, російські пропагандисти не забувають бити по очевидному, хоч не значному, спаду економік двох країн внаслідок світової пандемії (збільшення кількості безробітних, підвищення цін на продовольчі товари тощо). Таким чином, підбурюючи громадян до відмови від самоізоляції і необхідності виходу на протести внаслідок нібито недолугої політики влади країни.

 

 

Україна і Польща належать до тих країн, де інтерес один до одної, у тому числі й у сфері культури існує як серед еліт, так і серед масової аудиторії. Розмови про важкі сторінки спільного минулого у ХХ ст. полякам та українцям не уникнути, однак лінія історичних подій не повинна обмежуватись тільки подіями 1930-1940-х рр.

 

Водночас як для України, так і для Польщі наразі пріоритетною є політика європейської та євроатлантичної інтеграції, відтак зміст стосунків Польща-Україна до великої міри визначається динамікою стосунків у трикутнику Україна-Польща-ЄС.

 

 

Необхідно створення та функціонування спільних центрів протидії РФ не тільки у військовій, а й в інформаційній сферах. Оскільки є багато спільних загроз з боку Кремля, то і відповідь може бути спільною і системною. Для цього потрібно посилити експертну взаємодію, обмін досвідом, який потім знайде підтримку і у суспільствах Польщі та України.

 

Також важливо позбутись суперечностей в історії пам’яті взаємовідносин українського та польського народів. На противагу цьому маємо вибудовувати сучасний спільний наратив Польщі та України, транслювати і пропагувати спільні історії успіху та співпраці. Це дозволить спільно протистояти російському імперському наративу.

 

Добрими ознаками є збереження регулярних дружніх контактів на вищому політичному рівні, робота «Люблінського трикутника». Додатковим важелем протидії російській загрозі є посилення економічних зв’язків двох країн.