25/11/2020

Читать на русском

Проводячи інформаційні операції, Кремль діє кон’юнктурно, прагне максимально використати момент. Найчастіше інформаційні атаки здійснюються, коли суспільство найбільш до них уразливе, під час виборів і в кризові періоди.

В Україні чергова хвиля кремлівської пропаганди з наративами про «зовнішнє управління», «державний переворот» і «націоналістів» припала на кінець листопада, річницю початку Євромайдану. Українці вийшли на протести на підтримку євроінтеграції 21 листопада 2013 року після зупинення урядом підготовки до підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Усупереч спробам силового придушення протестів і жорстоким репресіям, Революція гідності закріпила європейський вектор розвитку країни. За минулі сім років Кремль так і не зміг змиритися з втратою України.

У цьому році День Гідності та Свободи 21 листопада знову став каталізатором для появи численних публікацій, які поширюють кремлівські наративи щодо України.

Наприклад, на сайті, що активно просувають останнім часом і в Україні, і в Білорусі, Украина.ру пишуть, що «Празднование годовщины Евромайдана превратилось в знаковый день национального позора». Одночасно використовуються кліше про «националистических проходимцев», «кровавый силовой переворот», а Україна називається «протекторатом, которым управляет в твиттере посол далекой заокеанской страны».

Масові публікації в цей період з’явилися на всіх прокремлівських медіаресурсах України. Така частота згадок пов’язана з тим, що повторюваність наративів – основа російської пропаганди.

Це добре помітно в Білорусі, де російські пропагандисти дотримуються тієї ж основної лінії, що й в Україні. Базовий наратив кремлівських ЗМІ збігається в обох державах. Це чітке визначення зовнішнього ворога, противагою якому є Росія. Розвиток цього наративу – Україні та Білорусі вигідно поглиблювати співпрацю з Москвою, оскільки їхнє майбутнє можливе лише в альянсі з Росією або взагалі в її складі, як у випадку з Білоруссю.

Цей глобальний стратегічний наратив розбивається на безліч вужчих сюжетних ліній, які використовуються залежно від конкретних подій і тактичних цілей у кожній з країн.

iSANS проаналізував пропагандистські публікації прокремлівських ЗМІ, які спрямовані на білоруську аудиторію. У Моніторингу прокремлівської пропаганди в групі щодо України експерти виокремили шість основних наративів. Вони такі:

1. Україна перебуває під зовнішнім управлінням та під владою маріонеток Заходу.
2. Україна перебуває під владою фашистів, нацистів.
3. Без союзу з Росією Україна приречена на розпад, немає перспектив державності.
4. Росія не має стосунку до конфлікту на Донбасі, приєднання Криму було виправданим.
5. Агресивні плани України щодо Білорусі.
6. Україна збила малайзійський «Боїнг» та інша конспірологія.

Класифікація наративів, здійснена iSANS у Білорусі, дає змогу порівняти їх з аналогічними наративами, які прокремлівські медіа використовують зараз в Україні. Для того, щоб їх визначити та знайти відмінності, ми дослідили публікації за листопад 2020 року.

Насамперед розглянули ресурси, які активно ретранслюють в Україні кремлівські наративи. До них належать сайти телеканалів NewsOne, 112 Україна, ZIK, інтернет-ресурси Страна.ua, Вести.ua, znaj.ua, Eurasia Daily, Политнавигатор.

Важливо знати, що ці медіа переважно російськомовні або мають версії двома мовами, що дозволяє продукувати загальний контент для всієї російськомовної аудиторії. Відсутність мовного бар’єра полегшує завдання з формування медіапродукту, спрямованого на Білорусь і Україну, прискорює маніпуляції, одночасно підтримує і зміцнює «єдність» інформаційного поля.

У цьому контрольованому інформаційному полі Кремль нав’язує власний порядок денний, створює безальтернативну картинку подій або, навпаки, інформаційний хаос, одночасно радикалізує риторику і поляризує суспільство.

Наративи, виділені iSANS у моніторингу по Білорусі, присутні також і в Україні з деякими характерними відмінностями. Якщо у Білорусі Росія згадується виключно позитивно, то в Україні Росію намагаються прямо у публікаціях не згадувати, основний акцент робиться на негативні наслідки відмови від зближення з Москвою на користь європейської інтеграції. При цьому в Білорусі формується образ Заходу як агресора, а в Україні більш поширений наратив про зовнішнє управління та поглинання Заходом українського суверенітету.

Щоб показати наочно схожість кремлівських наративів у Білорусі та в Україні, ми підібрали по кожному з пунктів кілька прикладів з українського медіаполя за останній час.

1. Україна перебуває під зовнішнім управлінням і у владі маріонеток Заходу.

Цей наратив просувається в Україні протягом тривалого часу. Його особливість в тому, що до агентів західного впливу в Україні зараховують так званих соросят, яких фінансують структури, близькі до мільярдера Джорджа Сороса.

19 листопада 112.ua опублікував статтю «Юрій Загородній: Сьогодні Україна – це світова «соросина» ферма». У статті наводиться заява народного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Юрія Загороднього: «Все стало очевидным – когда все эти соросовские агенты тут же заняли ключевые посты, начиная с поста премьера. Все ключевые отрасли и госпредприятия получили состоящие сплошь из соросят набсоветы, всплыли опять все эти саакашвили-шабунины-залещуки-найемы… Сумасшедшие тарифы начали бить новые рекорды. Страна неимоверными темпами стала залезать в долги перед Западом».

Цей же матеріал вийшов на Newsone та ZIK.

Eadaily.com публікує матеріал «В Україні натякають на селекцію хворих на Covid-19 – як в Аушвіці», де доходять висновку, що «Фонд Сороса сейчас фактически руководит всей социально-экономической сферой и здравоохранением Украины»

21 листопада на сайті vesti.ua розмістили новину «Віктор Медведчук не допустить зовнішнього управління Україною – ЗМІ».

У статті стверджується, що «Медведчук показал украинскому антифашистскому электорату, что может эффективно бороться с элементами системы внешнего управления». Аналогічні статті розмістили 112.ua, Newsone, Украина.ru.

Матеріал «Маріонетка маріонеток: США передали управління Україною своїм сателітам» на Политнавигатор: «Потерявшая ценность для Вашингтона Украина стала колонией таких марионеток США, как Польша и Чехия…Украина не субъект, а объект международных отношений, причём для всех. Поэтому то, что касается ближайшего будущего, как бы это пессимистично ни звучало, но Украина – это отрезанный ломоть. Причём, с одной стороны, это колония США, но Америка уже теряет интерес».

2. Україна перебуває під владою фашистів, нацистів.

17 листопада Страна.ua публікує статтю «Листопад багатий на пам’ятні українські дати, у тому числі – фашистські»: «Ноябрь богат памятными датами, и одной из незаслуженно забытых является участие Союза украинских фашистов в создании ОУН. Современные исследователи открещиваются от фашистского прошлого “интегрального национализма” и в упор не видят идейное и программное сходство, однако стесняться тут нечего».

Cтрана.ua у розділі «Стрічка соцмереж» 21 листопада публікує замітку «Вибори пройшли – значить, можна випускати націоналістів. У влади відпала необхідність показувати боротьбу з вуличним свавіллям».

У цей же день Политнавигатор пише «Євреї обіцяють закрити безвіз з ЄС для бандерівської України»: «Украинское общество поражено антисемитизмом, но власти, заигрывающие с националистами и способствующие взращиванию ультраправых настроений, упорно это отрицают, а самые вопиющие случаи вроде нападения на синагоги уже традиционно списываются на «происки агентов Москвы».

3. Без союзу з Росією Україна приречена на розпад, немає перспектив державності.

Особливістю цього наративу в Україні є його поєднання з наративом про «прийдешню федералізацію». Крім того, часто він використовується українськими проросійськими політичними партіями.

27 жовтня Страна.ua публікує матеріал – «Результатами місцевих виборів стала феодальна роздрібненість»: «Центробежные силы в Украине стремительно набирают обороты. Фрагментация страны идет бешеными темпами. Украина превращается в лоскутную республику с тенденцией к атаманщине и со все меньшим влиянием Центра на политические процессы в регионах»/

29 жовтня EADaily – «Провал «Слуги народу» та перемога
квазіпартій – маркер федералізації України»

17 листопада 112.ua публікує інтерв’ю Олексія Дзерманта «Політолог побачив тенденції до відновлення відносин України з Росією»: «В Украине наблюдается разочарование в политике президента Зеленского и рост оппозиционных партий, которые смотрят в сторону России. Это значит, что есть шанс на возобновление близких отношений Украины с Россией… Не все пророссийские элиты покинули страну и далеко не все проукраинские элиты враждебно относятся к России. Таких, как Виктор Медведчук, в стране достаточно. Вопрос только в том, насколько они готовы к конструктивному взаимодействию».

Политнавигатор – «В ЛНР пророкують перемогу партії з гаслом «Київ – російська земля»: «На Украине с самого начала «незалежности» никогда не было политической партии, выступающей за русскую идентичность, потому голоса пророссийских людей уходили в пользу спекулирующих на данном вопросе украинских политсил.…теоретически, партия, которая бы вышла на Украине под лозунгами прекращения войны и возвращения в Россию, набрала бы процент голосов не меньше, чем политсилы ОПЗЖ и «Европейская солидарность» вместе взятые».

4. Росія не має стосунку до конфлікту на Донбасі, приєднання Криму було виправданим.

21 листопада, у сьому річницю початку Євромайдану, Страна.ua публікує матеріал «Від «гарного настрою» до масових вбивств. Чому в Україні сім років тому стався Євромайдан»: «…и в целом захват власти в Киеве радикально националистическими силами –запустили процесс полураспада Украины. На юго-востоке начались массовые протесты, которые поддержала Россия. Дальнейшее известно. В Крыму выступления против Киева стали катализатором аннексии и включения в состав РФ. А на Донбассе вызвали к жизни появление “ДНР” и “ЛНР” и уже более чем шестилетнюю войну. Сторонники Майдана говорят, что их протесты вообще никак не связаны с такими плачевными для Украины последствиями – мол, их причиной стали исключительно действия России. Однако очевидно, что Майдан изначально не сплотил общество, а расколол его. Стало понятно, что в случае его победы нелегитимным путем (то есть не через выборы), миллионы людей на юго-востоке не примет смену власти. Что и произошло». 

5. Агресивні плани України щодо Білорусі.

Тут основним ньюзмейкером виступає сам Лукашенко. 14 листопада він дав інтерв’ю іноземним журналістам, де з українських ЗМІ єдиним був телеканал 112 Україна, підконтрольний Віктору Медведчуку. У подальшому меседжі Лукашенка активно ретранслювалися пулом інших прокремлівських медіа в Україні.

15 листопада 112.ua публікує матеріал «Олександр Лукашенко: Я проукраїнська людина. І ви після цього санкції проти мене ввели?»: «Зачем портить отношения? Зачем вы идете на поводу у американцев, поляков, создавая этот центр психологической работы против Беларуси? Мы же это все видим с подачи украинцев. У нас же там миллионы друзей, военные нас сразу проинформировали. Мы проверили – точно… Я вообще проукраинский человек. И вы после этого против меня санкции ввели? Скажите, какая причина этих санкций? Никакой. Значит, и президент ваш никакой, извините меня». 

Той самий матеріал вийшов на NewsOne.

20 листопада ZIK розміщує статтю під заголовком «Лукашенко заявив про наявність центру американських спецслужб у Києві»:
«…в Киеве якобы действует центр американских спецслужб, деятельность которого подтвердили представители белорусской и российской разведок. … самые мощные спецслужбы мира работают именно против Беларуси, а их центры расположены в Украине и Польше».  

Украина.ру ще у вересні попереджає про “ворожість” України щодо Білорусі: «И даже сегодня, когда Украина уже на высшем властном уровне превратилась в открыто враждебное государство, которое на своей территории готовит белорусских боевиков и нянчит беглых оппозиционеров, Лукашенко относится к украинцам мягко. Причина — тайна, покрытая мраком. И даже заявив в 2020 году в интервью RT, что «к сожалению, Украина начала поддерживать…», он или лукавит, или плохо информирован. Украина «начала поддерживать» врагов Лукашенко не сегодня и даже не позавчера. Как минимум с 1996-го».

6. Україна збила малайзійський «Боїнг» та інша конспірологія

Зараз цей наратив у медіаполі України використовують обмежено. Можна припустити, що тиражування відвертих фейків призведе до небажаних наслідків для перелічених медіа. Найчастіше сумнівний контент маскують під інтерв’ю або «незалежну» думку.

Статті, що містять прокремлівські наративи, часто розміщують на головних сторінках інтернет-ресурсів у розділах «Головне», «Вибір видання», «Популярне» тощо. Наприклад, на головній сторінці Страна.ua у розділі «Вибір країни» довго висів матеріал від 19 травня 2020 року: «Як американці керують Україною і чи сяде Порошенко. 7 головних питань про «Байденгейт».

Часто для посилення і підтримки наративів зазначені медіа використовують маніпулятивні та клікбейтні заголовки. Наприклад, на сайті Вести.ua на 21 листопада у розділі «Вибір читачів» трималася новина «Вже гідність? На Майдані кричали «Хайль Гітлер» і лаяли євреїв».

Моніторинг показав, що матеріали, які містять пропаганду і прокремлівські наративи, завжди публікуються одночасно на кількох ресурсах, збільшуючи таким чином охоплення аудиторії. Ступінь ефективності подібних повідомлень безпосередньо залежить від повторюваності в медіа. А з огляду на схожість інформаційного поля, одні й ті самі антиукраїнські наративи з деякими коригуваннями відтворюються і в Білорусі, і в Україні. Об’єктам інформаційних операцій системно у різних формах доносяться одні й ті ж історії, до яких додаються дедалі новіші подробиці. Завдання пропагандистів – зробити наративи впізнаваними і ввести у звичне інформаційне поле.

Збір фактологічного матеріалу: Олексій Комаров
Переклад: Тexty.org.ua
Джерело: Тexty.org.ua