29/04/2021

Read in English

Читать на русском

Telegram називає себе незалежним і опозиційним до Кремля, проте влада РФ контролює його та використовує у власних інтересах, зокрема й за кордоном.

Месенджером Telegram цьогоріч щомісяця користувалися 500 млн людей. Основна його відмінність від інших платформ – анонімність, відсутність цензури та неконтрольоване поширення інформації. Ці можливості Telegram швидко стали потрібні кремлівськими медійниками.

Для вкидів і подальшого поширення потрібної інформації Кремль часто використовує телеграм-канали, які адмініструються з РФ. Далі ця інформація миттєво поширюється через мережі пов’язаних між собою акаунтів і потрапляє в ЗМІ.

У топі російськомовних політичних каналів за квітень 2021 – канали з Росії, Білорусі та України. З 20 найбільш популярних – 13 каналів анонімні. Це створює ідеальне поле для просування російських наративів і робить Telegram зручним інструментом для проведення інформаційних кампаній та операцій.

До того ж, на відміну від традиційних медіа, поширення інформації в Telegram нічого не обмежує, і російськомовні матеріали активно репостять в Україні та Білорусі. Це помітили в Кремлі та паралельно з великими російськими каналами ведуть або контролюють мережі більш дрібних – регіональних, і в Білорусі, і в Україні.

Як Кремль навчився контролювати Telegram

Більшість великих телеграм-каналів про політику контролюються або безпосередньо з Кремля, або навколокремлівськими структурами та групами впливу. Лояльність анонімних каналів стала результатом цілеспрямованої роботи та масштабних грошових вливань. Мета – спробувати контролювати настрої в інтернеті, дискредитувати опозицію та відпрацювати провладний порядок денний.

Одні канали купили, власників інших залякали й взяли під контроль. До моменту скасування блокування Telegram, яке тривало з квітня 2018 року по червень 2020 року, Кремль отримав повний контроль над політичним сегментом месенджера.

Напрямки роботи по Білорусі

Навчившись використовувати Telegram для внутрішніх потреб, Кремль переносить ті самі методи для впливу і на Білорусь. Пропагандистські публікації спрямовані на підтримку ідеї про потребу поглиблення інтеграції з Росією, дискредитацію і розкол білоруського протесту, створення образу ворога з США, ЄС і України, формування ставлення до Лукашенка залежно від потрібної на цю мить ситуації.

Останнє вдається особливо добре, оскільки Лукашенко, який стежить за публікаціями основних Telegram-каналів, і насамперед саме російських, є чудовою ціллю для відпрацювання методів рефлексивного управління.

Після того, як протести в Білорусі змінили характер через загрозу фізичного знищення їхніх учасників, головним завданням Лукашенка стала повна і швидка зачистка внутрішнього політичного поля. Для того, щоб до моменту конституційної реформи, навіть ширмової, не залишалося і натяку на опозицію.

Москві важливо скористатися ситуацією й отримати від Лукашенка такі поступки та зобов’язання, які неможливо буде відіграти назад незалежно від того, як складатиметься надалі політична ситуація в Білорусі. Одночасно Росія продовжує примус Білорусі до поглиблення інтеграції та посилення військової співпраці.

Демонстрація спільної загрози з боку Заходу грає на руку і Лукашенку, і Путіну. Москві це дає змогу отримати від Білорусі майже будь-які поступки, а Лукашенку – закріпитися і легалізувати знищення політичних опонентів.

Як це працює?

Для того щоб зрозуміти, як працює схема поширення інформації через Telegram, розгляньмо кілька подібних вкидів на прикладі популярних телеграм-каналів. Візьмімо анонімний «Незыгарь» і канал головного редактора «Эхо Москвы» Алєксєя Венедиктова «aavst», які системно поширюють інформацію, що підтримує основний напрямок роботи Кремля щодо Білорусі. У каналі «Незыгарь» наразі 337 тис. підписників, у Венедиктова – 133 тис.

23 грудня 2020 року «Незыгарь» написав: «В урядових колах у Мінську кажуть, що Лукашенко навесні залишає президентську посаду. На цьому тлі західна партія явно спробує перехопити ініціативу».

«Будуть намагатися збільшити кількість своїх прихильників серед депутатів і перехопити найважливіші посади в уряді», – пост для вірогідності підкріплюється цитатою неназваного, але точно близького до «урядових кіл» джерела.

17 лютого “Незыгарь” пише: «з Мінська повідомляють, що команда Лукашенка готує «запасний аеродром» на Заході. Торг йде за умови уходу в обмін на інтереси Сім’ї. Гарантом дотримання домовленостей може стати Ватикан».

23 лютого “Незыгарь” публікує повідомлення про те, що «у Білорусі може бути обраний «єльцинський сценарій» транзиту влади». З посиланням відразу на кілька джерел як в Росії, так і в Білорусі повідомляється: «Лукашенко в Сочі попросив ще півроку для завершення «транзиту влади». Москва виступить гарантом дотримання домовленостей під час «транзиту». «Лукашенко повинен до 1 травня провести зустріч з опозицією, включаючи членів КС, Латушко і Тихановську. До 15 квітня Бабарико і Колесникова повинні бути звільнені».

Реальні події, як ми бачимо, підтверджують протилежний розвиток ситуації. Прогноз “Незыгаря” про зустріч Лукашенка з Латушко і Тихановською до 1 травня навряд чи виправдається, скоріше навпаки, оскільки лідерів протесту режим звинуватив в тероризмі.

В останній місяць обговорення ситуації в Білорусі не обходилися без згадки прогнозу Олексія Венедиктова про таку собі переломну дату 1 травня. 25 березня головний редактор «Эхо Москвы» на своєму каналі «aavst» публікує сенсаційну інформацію про те, що Лукашенко і опозиція проведуть переговори за участю ОБСЄ і США. Венедиктов посилається на телефонну розмову радника Держдепартаменту США Дерека Шоле з головою білоруського МЗС Володимиром Макєєм. За інформацією Венедиктова, під час цієї розмови обговорювалися терміни й умови проведення переговорів опозиції під керівництвом Світлани Тихановської з білоруської владою.

Оригінальний пост отримав 90 тисяч переглядів у самому каналі, і був широко поширений через інші медіа та Telegram-канали, у тому числі й “Незыгарь”. Це призвело не тільки до вірального поширення «інсайду» Венедиктова, а й до того, що навколополітичні оглядачі були зайняті обговоренням ‒ чи так це насправді, і чи відбудеться зустріч Лукашенка з опозицією.

Таким чином, навіть найбільш неймовірна інформація, навмисно «злита» у великий Telegram-канал, набуває широкого поширення і задає напрямок інформаційного порядку денного.

Прикладом також може стати кампанія, спрямована на дискредитацію єдності білоруського протесту, а саме про наявність суперечностей між Павлом Латушком і Світланою Тихановською, розпочата ще восени 2020 року. 4 листопада “Незыгарь” пише, що «білоруська опозиція розкололася на два табори. Один центр утворився в Литві на чолі з Тихановською під наглядом агента ЦРУ Франтішека Вечорки. У Варшаві уряд у вигнанні очолив ексміністр культури Павло Латушко, тіньовим міністром закордонних справ призначений Валерій Цепкало».

23 грудня “Незыгарь” з посиланням на Telegram-канал “ГопСельМаш” опублікував пост про те, що МЗС Республіки Білорусь під керівництвом Макея «виявився «чашкою Петрі» для вирощування опозиціонерів» і що «одні з головних осіб опозиції ‒ Цепкало, Латушко раптово працювали послами». Примітно, що у каналу з 618 підписниками, з’явилася публікація, яка набрала 80 тисяч переглядів.

5 лютого “Незыгарь” знову перепостив матеріал ГопСельМаш, в якому екс-прем’єр Білорусі Сергій Румас називався «у числі лідерів «уряду перехідного періоду». «Мовляв, Тихановська главою символічної буде, а Румас ‒ реальним керівником уряду. Фігура експрем’єра називалася і серед лідерів «уряду перехідного періоду». Цей пост також набрав понад 78 тисяч переглядів.

21 квітня перед зверненням Путіна до Федеральних зборів “Незигарь” публікує опитування «Що в посланні Президента?» з варіантами відповідей: «інтеграція з ДНР і ЛНР», «інтеграція з Білоруссю», «останнє попередження Заходу», що повністю підтримує інформаційне накачування Кремля як напередодні виступу Путіна перед Федеральними збори, так і перед зустріччю Лукашенко-Путін 22 квітня.

Аналіз змісту та спрямованості Telegram-каналів показує, що Кремль використовує їх, нарівні з іншими медіа, для проведення інформаційних операцій щодо Білорусі. Їх основне завдання ‒ стримування протестних рухів, дискредитація опозиції та допомога Лукашенку в зачистці політичного поля Білорусі з одночасним тиском на нього для досягнення необхідних інтеграційних поступок.

Внесення в інформаційне поле різноспрямованих меседжів і наративів, призводить до створення контрольованого хаосу. А це і є для Кремля найбільш вигідною ситуацією, адже тоді нав’язати свій порядок Мінську стає набагато простіше.

Джерело: Texty.org.ua